Машина шепче і мчить собі на схід,
Щоб зігрів твоє я серце нині на обід.
За вікном мелькають тіні золотих дерев,
І блистять на сонці хвилі голубих озер.
Я приїду моє сонце й обніму тебе,
Вже без тебе в цьому світі і нема мене.
Твоя усмішка так манить у далеку путь,
Я тисну на газ сильніше ще далеко жуть.
Поворот крутий спереду, а за ним підйом,
Ти мене зігрієш люба лагідним теплом.
Тут козуля вибігає з лісу молода,
І свистять у тиші ночі мої тормоза.
PS
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2024
автор: Горбаль Василь