Было чувство, что времени нет совсем.
Что время ни на что не способно.
Короткая, огромная ночь.
Женский надорванный голос.
Океанские очертания ссоры.
И дерево за окном – старое,
ненужное, живое.
Всё должно продолжаться вечно.
Всё определяется механикой приливов.
...Двадцать лет спустя
хватаешься за перегородки ночи.
Ни голоса,
ни океана.
А вот дерево продолжает стоять –
продолжает себе что-то делать.
25.09.2024
(Перевод с украинского)
+++
Було відчуття, ніби часу зовсім немає.
Ніби час ні на що не здатен.
Коротка, велика ніч.
Жіночий надірваний голос.
Океанські обриси сварки.
І дерево за вікном – старе,
непотрібне, живе.
Все має тривати вічно.
Все визначається механікою припливів.
…Двадцять років потому
хапаєшся за перетинки ночі.
Ні голосу,
ні океану.
А ось дерево далі стоїть –
щось собі далі робить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022915
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.09.2024
автор: Станислав Бельский