Той голос візьме у полон,
А сонце сяде, я з вікон
Троянди білі позбираю,
І вже давно тебе кохаю.
А на весні квітне душа,
Подивлюсь в очі, в небеса...
Серце моє кричить, співає,
Недуги ніжно закриває.
Лікуй собою моє тіло,
Так ніжно, солодко. El miro
la mucha amar de vendrá,
por la mañana eres mi amigo,
а внічку ти коханий мій Ventigo.
І більше знову він не схоче
Піти від мене десь посеред ночі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2024
автор: Луріна