Повертатися, кажуть, - це дуже погана прикмета
Не вернути печери, а з ними і кам'яний вік.
Ми кудись біжимо, заселяючи нашу планету,
Хоч при цьому від себе, відомо, ще жоден не втік.
Сумніваємось, що важливіше шипи або квіти
(Часто досвід пізнання приходить до нас через біль).
Наші щирі пісні все про те, як погано нам жити,
Люди вірять у мрію, адже всюди вічний розбій.
Лицемірство і фальш багатьох привели до удачі.
Хочеш довше прожити, частіше лукав і бреши,
Бо історія - ця напівдохла і загнана кляча -
Натякає, що треба свої мати сало і жир.
А навколо війна, а навколо занепад та бідність.
І стара, що з косою, над нами смердить і смердить.
Тож , можливо, є стимул надалі без оглядки бігти
Про минуле своє не шкодуючи вже ні на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2024
автор: Андрей Шталь