Шалено калатає серце,
Як полум'я горять вуста,
Між небом і землею гейзер,
Заплуталась отам душа.
Місяць виблискує крізь щілини,
дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
Небесна невагомість втіхи,
У простір понесла тіла,
Солодкий поцілунок грішний,
В обійми почуття віддав.
О мить! То це нірвана звісно,
Де розсуд... ні, його нема,
Вхопилася спокуса міцно,
Та з розуму вона звела.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Шалене кохання накриває,
охоплює тіло, мов х-виля морська..
В обіймах страсті палає фасад…
Зачаровано лунає мелодія кохання,
Томний голос пристрасті сповнений
Народжує первозданний крик блаженства...
То згасає то вирує, вібрує, розриваються пута,
глибинне підіймається і лине,
і лине...
Шалено, спонтанно,
Шквал почуттів виривається
В пінній лаві..
у гирлі вулкану
Шампанське зрадливе,
А все ж наливай і пий!
Ти мені не наречений, ти - чоловік,
Твоя голова у тумані...
А вічно одну й ту ж -
Нехай кохає герой у романі!
Місяць виблискує крізь щілини,
спокусливо дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
* в творі міститься "Спокуса"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2024
автор: oreol