Колись давно, казав мій тато,
Не підіймай над - забагато.
Та не роби щось через силу,
А краще бережись, мій сину.
Не загрібай до рук занадто,
Про інших думати теж варто.
У рот клади, щоб зміг ковтнути,
Біди інакше не минути.
Як щось знайдеш, то стільки й втратиш,
Чужим - себе ти не збагатиш.
Робить ніколи не лінись,
І старшим місцем поступись.
Не бігай світом з краю в край,
Пригод веселих не шукай.
Живи спокійно, мирно, тихо
Старайсь не розбудити лихо.
Виходиш з хати на хвилину,
То обійми усю родину.
Бо може день пройти, чи вік,
І Бог не знає й чоловік.
Коли повернешся ти знову,
В той затишок, й родине коло.
При спілкуванні, краще слухай,
Бо маєш рот і аж два вуха.
Честь і здоров‘я бережи,
І без потреби, не бреши.
Не буду правди я ховати,
Запам’ятав ті постулати.
Отож, якось пішов із хати,
Десь на годину погуляти.
Не встиг пройти, а оглянувся.
Мій вік пройшов, уже дивлюся.
В Небайдужий.
Вересень 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2024
автор: Небайдужий