Душа потягнула у самотні гори,
Водила за руку по рідних місцях.
Друкувала у думках осінні твори,
Зривалася й летіла мов той птах.
Завмерли луки без овець,
У небі залишились тільки їхні тіні.
Лиш одинокий жеребець,
В густім тумані блука на самотині.
Тихо, про холодні сни шепоче ліс,
З неба плачуть прощання журавлині.
Остання, тепла композиція на біс,
Доноситься з лісу в молитві пташиній.
Риплять сосни і смереки у лісах,
Холодні роси вкрили полонини.
Царює осінь, ллється по верхах,
Очам дарує золоті картини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2024
автор: Окsi