Летить неквапом вереснева ніч,
вже цвіркуни не грають коломийки.
Любов торкнулася ізнов дівочих пліч,
вінок з багрянців кладучи на шийку.
Літають пальці вздовж співучих струн,
палітри осені збагачують натхненням.
Мелодія розірве тиші круг
і донесе взіркованій Вселенній
про радість, що сповідує душа,
про ніжність, що знаходиться для пісні...
Готує доля невідпорний шанс,
і байдуже що все це не на часі .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2024
автор: Олександр Холденко