Нащо таке сумне "весілля",
Чому Господь не врятував?
Село зібралось на подвір'ї,
Живого кожен з нас чекав.
Де були Янголи всі з неба,
Чом не підставили крила,
Молитва линула за тебе,
Невже безсилою була?
Ти не оженишся, синочку,
Не матимеш свою сім'ю,
Твоїх дітей сина і доньку,
Ніхто не стріне в цім краю.
Війна проклята все забрала,
Надію, щастя, радість, сміх,
Хустину чорну пов'язала...
"Короткий, сину, в тебе вік."
Назавжди горе в тата й мами,
Немає брата вже в сестри,
Янгол з кривавими крилами,
Тепер лиш в небо стрій вести.
Ти наш Герой і був Героєм,
Не заховався, не "злиняв",
До рук узяв сміливо зброю,
За нас життя своє поклав.
Як тяжко... Як змиритись, сину?
Що не повернешся в свій дім,
Хай Бог підтримає родину,
В цім горі тяжкому такім...
Тебе всі будуть пам'ятати,
Хоч туга так вогнем пече,
Не скине чорну хустку мати,
Не стріне синових очей...
Вклоніться, люди, всі Герою,
Що нареченим вже не стане,
Він цвітом впав на полі бою,
Болить кривава в серці рана
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2024
автор: синяк