Згасає день на видноколі,
Навколо тиша. Осінь спить.
Дрімає вітер на тополі...
Пробрала думка його вмить.
Осіння тиша забавляє,
Та як без діла тут сидіть?
Всі варіанти прикидає.
Є нова гра - вже кров кипить.
ВІдкрив він нову забаганку:
Це сонне царство розбудить!
Влаштує тиші колисанку,
Всі ігри треба обновить.
Тремтить розбуджений листочок,
Невтішний погляд кинув в світ.
Вдихнув повітря вже ковточок,
У інший світ уже летить.
Загрався вітер, гне тополі,
Кущі схилились до землі.
І так руйнує все поволі,
Всі безпорадні в його грі.
І де береться в нього сила?
Можливо, варто відпочить?
Немов почув - враз став безсилим.
Усе затихло...Осінь спить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2024
автор: Cнежана