Ніби вперше вийшов у світ,
мов загублене те кошеня.
Ритм серця прямує на взліт
кожна мить стала довша від дня.
На вокзалі сиджу, мов у фільмі,
і міркую чи станеться диво,
Мої руки тремтять, губи білі,
бо письменником бути вразливо.
Серце б‘ється і молить спасіння,
все тріпоче, аж гупає в груди.
Емоційне таке потрясіння,
бо бувають натхненням люди..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2024
автор: Zak_Marko