На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: неживе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
28.09.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2024
автор: Микола Соболь