Її ноти смакую очима,
де зелені вуста у платтях
одягали ,чаруючи листям,
цю дівочість у жовте вбрання.
Знову осінь така мерехтлива,
її шепіт ранковий заграв
свою пісню повільно, звабливо,
щоб почув кожен ліс, кожен гай.
Кожне дерево, кожна стеблинка
загорнулася серцем на мить,
і почула себе на хвилинку,
щоб відкритися і залюбить...
Достеменний цей голос осінній,
намальований Богом мій край!
Обіймає нас ніжно промінням,
але посмішка з сумом нажаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2024
автор: Lumen74