Не дихаю, не бачу і не чую,
І слів, щоб правду мовить не знайду,
Чи то живу, а вдома не ночую,
Біжу, але на місці наче йду.
Вже сил нема, а відчай серце крає,
Бо он туди не встиг, а там не допоміг,
Бронею, став би сам над рідним краєм,
А час важкий настав, не все зумів і зміг .
Бо сил нема, бо кров холоне,
І серце, то стоїть, а то як звір біжить,
То не моя вина, від втоми тіло стогне,
Не бачить око, та й рука тремтить.
А зло живе, не можна з ним миритись,
Бо плачуь матері і гинуть діти,
Здаватись - ні, зі злом потрібно битись,
Та нищить ворога, бо правди ніде діти.
Небайдужий.
2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2024
автор: Небайдужий