Жовтень. Земля в золотистих тонах,
Вітер та дощ ще нехай зачекають.
Сонце затьмарює дика війна,
Біль, до якого ніяк не звикають.
Все буде добре - кажу я собі,
Все буде добре? - питаю у Бога.
Хочеться вірити, та далебі,
Встелена сумом осіння дорога.
Листячко падає і шелестить,
Небо високе з душею говорить.
Як віднайти, зупинити ту мить?
Де ні війни, ні печалей, ні горя...
Людям багато і мало дано,
Час поміж нас пролітає невпинно.
... Доля невтомно пряде волокно
Миру і тиші - тобі, Україно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2024
автор: majra