Ти така, як легіт на світанку
там де море стишує зорю.
Пам’ятаєш нашу обіцянку?
Я її і досі бережу.
Збудеться усе, що не збулося
кожна мрія суща на землі.
Заплітаю ружу у волосся,
що так полюбилося мені.
А коли заніжиться заграва,
повня поцілує небосхил,
буде простирадлом нам отава
і замовкне говіркий ковил.
29.09.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2024
автор: Микола Соболь