Живу в очікуванні дива,
Живу й ціную кожну мить...
Та рухаюсь вперед сміливо,
Хоч сильно ще душа болить...
Я кожен день дивлюсь на небо,
Думки летять у ту блакить...
Мені багато вже не треба -
Ковтнути б щастя лиш на мить...
Щоби здійснилося бажання -
Відчути ніжних рук тепло...
Щоби прийшло палке кохання -
В житті такого не було...
Усе життя віддав родині,
Щоб панувала доброта...
Назавжди в чорній полонині
Залишилась життя мета...
Тепер лиш уві сні приходять
Видіння, ніжні як весна,
Ось тільки нанівець все зводять
Нічні сирени і війна...
І знов заплющую я очі,
І поки тиша ще дзвенить,
Ще раз побачити я хочу
Той образ ніжний хоч на мить.
Але нічого не виходить -
Світанок вже біля вікна...
А по квартирі вже хтось ходить,
Розплющив очі - ось ВОНА!
Прийшло найкраще те створіння,
Щоби хазяїна збудить,
І це вже зовсім не видіння -
МОЯ СОБАНЯ вже не спить...
І пильно дивляться ті очі...
Ось де найкращі почуття!
І в котрий раз сказати хочу:
"Ось це любов на все життя!"
Ребрик С. В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2024
автор: Сергій Ребрик