Зайшла я в забиту корчму Земля
Й замовила келих вина,
Та Господар очі відвів у бік
Від спраги моєї без дна.
Я потім присіла стомлена там
І хліба спросила шматок,
Та Господар очі відвів у бік –
У відповідь лише мовчок.
У час цей, як завжди, з ночі довкіл
Ті душі, що ждали зайшли,
Від подиву стримані крики враз
На світло і гам цей були.
«Дай ліжко поспати хоч, – я кажу,
Бо скоро опівночі вже», –
Та Господар очі відвів у бік –
Й лиця не побачу невже?
«Поїсти, поспати – тут не дають,
Піду я туди де була», –
Та Господар очі відвів у бік –
Зачинено, звідки прийшла.
Звук створено у нейромережі Октава, текст за ось цим моїм перекладом https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956310
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2024
автор: Віталій Гречка