У лугах покошена трава,
прохолода ходить по долині,
до вербиці вітер заграва́,
час до липня, мов до брата лине.
Не почуєш пісню солов’я,
змовкли в лісі гомінкі зозулі,
а ріки повільна течія,
мов поснула на нічнім Інгулі.
Має владу загадкову ніч
і думки пробуджує строкаті…
Чуєш, десь далеко крикнув сич?,
тріскотять поліна у багатті.
30.09.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2024
автор: Микола Соболь