Осіння жінка – райська насолода,
Настояним терпким налита трунком...
Ти спий його з її медових вуст
Солодко-терпким соковитим поцілунком.
Осіння жінка – в кольорах багряних,
Її гаряче серце ще горить вогнем...
Вона кохає палко і нестримно,
Вона цвіте в любові навзає'м.
Осіння жінка – таємнича, загадкова...
Ще пломеніє айстрами й трояндами вона.
У ній живе величне свято сонця
Й натягнута її краси струна.
Осіння жінка – виткана з любові,
Жагуча, як вогонь, і грішна, і свята...
У неї є і пристрасть, і палкі цілунки,
Й душа її у сяйві золота'.
Осіння жінка – сад троянд квітучих
І аграмант нестримних почуттів...
Вона – медова, зоряна й космічна.
У неї в серці – вічної любові спів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А