Ти можеш мене спалити...
Чи стане від того тепло?
Ти можеш хоч в соте жити
й дивитись крізь пальці в пекло,
від того воно не зникне,
не зблідне і не змарніє -
до твоїх очей привикне,
від страху у них сп'яніє.
Ти можеш боятись тихо
і мовчки чекати "завтра",
наосліп зустріти лихо
й дивитись крізь пальці.
Ватра
із всіх твоїх "вчора" тліє...
Ти можеш мене спалити
тим словом, що інших гріє.
Палатиму! А світити?...
Світити хтось так уміє?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: Ксенія Фуштор