Ще стоїть відлуння ночі горобиної
і відьмацька кліка крізь село іде,
вітер трусить з листя чари під калиною,
мокре, наче курка, котеня руде.
Геть переплелися сьогодення й містика,
сяду біля печі, вийде домовик,
теми нескінченні: стоїцизм, софістика…
дядько надто строгий, я до нього звик.
Як багато дива у цю ніч трапляється,
всюди повітрулі, мавки у саду,
поки попід ранок мойра спить лукавиця
у ночі горобиній я себе знайду.
01.10.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: Микола Соболь