(мініатюра з циклу «СІМ РЕЧЕНЬ В МІЖТРЬХКРАПКОВІМ ЖИТТІ»)
…Вечірнє небо почало засвічуватися поодинокими зорями, які несміливо виблискували своєю красою перед місяцем, а він байдуже дивився на власне відображення в невеликій калюжі…
…Мала Дашка, замурзана але щаслива, босо стрибала в калюжі в той час, як її мати крадькома рвала горох на колгоспному полі, аби хоч чимось прогодувати ще три голодних роти, які чекали в старій облупленій хаті…
…Дашка піонерка, комсомолка, член компартії, передова ланкова і сьогодні її будуть фотографувати, щоби почепити світлину на дошку пошани, бо все життя мріяла вирватися з тієї хати і вирвалася...
…Дарія Леонідівна тепер зразок для наслідування і жодні збори, мітинги та навіть концерти не обходяться без її присутності…
…Мама Даша строга у вихованні своїх двох синів Саші, Паші та доньки Лєри, котрих навчає поваги до всього радянсько-комуністичного, що палкою любов'ю палає в її серці...
…Баба Даша дуже любить всіх онуків, але обожнює лише доньку Лєри Машу, котрій нещодавно виповнилося сімнадцять років і яка тепер гостює в неї, кожним жестом, порухом, манерою висловлювання і навіть поглядом нагадуючи її саму — молоду Дашку, будучи такою ж самовпевненою, настирною і люблячою все совєтське і з особливою силою чекаючи «руский мір»…
…Сьогодні «мір» прийшов у їхній дім, різко відчинивши навстіж двері, дозволивши бабі Даші сказати лише «Ох, рєбятушкі, как ми вас ждалі, как ждалі! — Ждалі?)))), вот і атлічьна, а тєпєрь — развлекаться, бабуля!» — і знущалися над юною Лєрою та старою бабою, поки ті не віддали Богу духу…, бо ж їх «ждалі»…
Марія Дребіт (Голодрига)
01.10.2024 Португалія
малюнок з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: VIRUYU