Витончений рух
твоїх рук...
Сивина доросла
в волосях...
Стукіт каблуками
об брук...
Це мені наснилось?
Здалося?
В очі зазирну,
як у ніч -
там пала багате
багаття...
Бути до рання
віч на віч -
ось таке безглузде
завзяття...
Спати в мареві,
це обман...
Та звичайно
приємний звичай.
Обрис твій
потонув в туман
Скрізь оману
обличчя кличе...
Ніби наздогнав,
доторкнувсь,
подолавши часу
чи мало...
А тепер боюсь,
що проснусь,
де мене примари
тримали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: Grygat