Підіймалась, в безмір неба, стомлена душа ,
незакінчені,. по себе, справи залиша,
Зачепилась за хмаринку, огляділася,
Що ж від неї в цьому світі ,залишилося?
Діти сваряться за хату, не поділену,
у сусідів мовби свято ,тишою мірене,
Все життя душа із тілом сперечалася:
Із братами- мов з чужими... Так вже склалося...
Всі у праці промайнули в небі сонечка,
Все для сина ,щоб достаток,і для донечки,
Так ведеться, у родині, з діда-прадіда,
Дні траплялися гостинні,та й була біда...
У високість,із гріхами,в лоно Господу,
Чи для суду,чи на милість,чи для осуду?
Полетіла,мов пір"їнка,неприкаяна,
Чи спасенна,чи Творцю не покаяна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: Межа реальності