А за фіранкою дощу сріблясті краплі
Легенько стукають до мене у вікно,
Зігріє душу кави філіжанка...
Мій сон осінній втік уже давно.
Дивлюсь в вікно, стару читаю книгу,
Відволікаюсь від тяжких думок,
А за вікном усе гудуть шахеди,
Війна на щастя вішає замок.
Я не здаюсь, хоч і щодень тривоги
Всю душу ріжуть скальпелем навпіл,
Ранкову каву вип'ю ароматну
Й під дощ осінній вийду я у двір.
Хай змиє рани, зроблені війною,
Хай зайде в душу свіжа благодать...
Навіки згинь, триклята, люта війно,
Мою Вкраїноньку ніколи не здолать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А