Сумчани, сумчани, сумчани…
Усі ми: дорослі й малі,
Жахіттями закарбувались
Нам кроваві осінні дні…
Тривоги, тривоги, тривоги…
Постійно: ночами й днями…
Що твориться в білому світі?
Чого це пекло над нами?
Потопає Сейм від потрави,
Повітря - чад та кіптява…
Весь люд борониться від ірода,
Ірод - хвалиться славою…
Лікарняні заклади, школи,
Ще й соціальні будинки…
Все знищує ірод на землі,
Лишає праху пилинки…
Стогнала земля гнівом-болем,
Шматками небо рвАлося…
Чи так уже треба, Господи,
Щоб Сумам таке дісталося?
У чім є провина немічних?
Дітей, що батьків не знають?
Усі вони, Боже, сироти,
Що свого дому не мають…
Сумчани, сумчани, сумчани…
Усі ми: дорослі й малі,
Хай же світлою буде пам'ять
Про трагічні осінні дні…
В. Ф. – 30. 09. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: Веселенька Дачниця