Втри очі й сум, згризай зорю,
Між тим ще є глухі діброви,
Віжки, мов ріки із вогню,
Повільні хмари і розмови
З густим мереживом, як сніг,
З бешкетником земної стужі,
Який дарує оберіг
На щастя… з кам’яної ружі.
Тримай надійніше бальзам
В палацах, де зітхання глибші,
Де нерозбірливим словам
Коти дарують змісти ліпші.
Спіши шипіти й пломеніть
Між ребрами з бурбонських лілей ,
Допоки в кам'яницях спить
Пісень прадавніх дух зомлілий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: bloodredthorn