ти маєш жменю щастя... не заважай
заглиблюватися у смиренний простір
життя терпке немов казковий рай
а я стою на краю срібно-берега і досі
запаморочить в думці наче у холодній мрії
в безодні відчувається струнка вуаль
немов картина в манекенах зломлена у дії
на сонці закарбовано душа летить удаль
щасливе сяйво випромінює буття тобою
я бачу обрій весняний вдалечині
і знову щастя міцно здійснене юрбою
в ранкових росах заспіває сокіл в давнині
день раю й щастя не прийде сьогодні
смирення в жменях не зійде в мілку ріку
в ріку надії щастя у смирення ледь доволі
на берег-устремління видніє човен у вінку
століттями щасливе швидко знайде мимоволі
багатогранно змусить час зійти умить
а я у морі легкім березі стою й сьогодні
чекаю щастя а воно всю мить біжить...
28.08.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький