сміється сонце й грає дуже зграєбарвно
тріпоче листям-пелюстками поміж люду
в скарбницях часу і добра вже морок давній
співа-летить багряне світло звідусюди
всміхається єхидно сонце скрізь тумани
вже інієм покриті добрі небеса
а я шукаю в темряві терпкі омани
у світлі потаємнім грає море й чудеса
скрізь дим-натхнення задихаюсь я в дурмані
у сні глибокім чую дзвінкі голоси
терпляче й ніжно током вдарить мов в урані
знеструмлять серце й волю срібні полюси
знедолена троянда скаженіє у котельні
від дзвінкості думок тьмяніє чорний грім
множинно ударяють в серце мов пательню
немов розквітлений струмок вирує в гарний дім
сміється сонце й грає дуже зграєбарвно
свідомість випромінює дзвінкі плюси
в скарбницях часу і добра вже морок давній
дарує поштовх сяйво й срібні полюси
02.09.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький