***
Посидь поруч мене – печаль розповім.
Про те, що у місті холоднім, німім,
порідшало люду, густішає дим,
і ми, як між соснами, блудимо в нім,
шукаючи вихід, хоч знаєм ходи.
Тут кожен із нас був колись молодим.
Всоталися в шкіру і час, і війна.
Пустеля насунула. Далі – льоди.
В епоху зайшли, а вона – руйнівна!
І вже не до гасел, і не до пісень.
А тільки здолати б задимлений день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: Надія Позняк