Невже гармати Бога не розбудять?
Кривавицею сповнена земля.
Смертей достатньо. Схаменіться, люди! –
усіяні убитими поля…
Скипає пря, Харон ламає весла,
все знищує свинцевий дощ округ.
Пусти цього, його душа воскресне,
у нім лунає пульсу перестук.
Він ще хреста нестиме на Ґолґоту,
Я чітко бачу, як скінчиться путь.
Юрба спитає: «Вою, чуєш, хто ти?» –
і на Великдень в жертву принесуть.
03.10.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2024
автор: Микола Соболь