Мої — українці

                       Богові  і  Його  Перемозі
                       присвячується


                                 Всі  будуть  християнами!



Дуже,  дуже  працьовиті  —
Бо  це  мої  українці
Я  їх  в  Небо  направляю,
Бо  люблю  їх,  уранівців,
Як  дійду  до  серединки
То  краду  по  половинці
Хтось  й  художність  направляє  —
Хто  й  худобу  заладнає:
признаються
Духу  дуже
наодинці
найгостинніші  у  світі  —  українці!!
чим  від  кого  пахне
хто  що  знає…
найчемніші
яко  сиротинці
як  без  Неба


і  люблю  їх,  це  
бо  
мої
українці!  я  замінюю  їм  небо
може  й  змії  лізуть  по  ліщині  
в  чині  
чи  не  в  
чині,  українці!
може  —  глянути  в  осіннє!
небо??
найпопраніші
ви  ж  найчесніші!!
знову  —  праніші


і  найчистіші!  —
в  Небі,  в  Небі!!  —
найчемніші,
всі  людинки  в  світі  —
гірше…
найчистіші…
тільки  плакали  б  у  вірші
яко  в  серці  —  в  ніші
так  і  їх  очам  —  пряміше!
я  так  весь  в  синцях
сині  далі  —  не  здогнать
я  Богові  афіша
афіша  скель!
афіша  вітру  з  едейвейсом
й  далі  
ніша!!
хто  б  зі  мною  йшов
як  тут  не  ліпше?
й  пустота  без  помислу  —
і  тут  найцікавіше!
Хто  це  найрідніший?
Всі  вже  християни?
Всі  вже    українці?

В  світі  так  ще  не  назвались?


03.10.2024,  свято  свщмч.  Діонісія  Ареопагіта,  
єп.  Афінського;
м.  Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович