Щотижня нові прапори…

Щотижня  нові  прапори…

Щотижня  нові  прапори,
Тріпочуть  весело  на  вітрі,
Та,  щось  не  весело  мені,
Серед  вінків  і  свіжих  квітів.
Серед  новесеньких  хрестів,
Що  на  могилах  виростають,
Серед  вдовиць  і  матерів,
Що  серце  плачем  розривають.
Шумлять  знамена,  мов  живі,
Припнуті  линвами  міцними,
Десь  в  розсип,  кожен  на  щоглі,
А  десь  алеями  стрункими.
Під  сонцем  гордо  майорять,
І  дощ  їм  не  збавляє  сили,
Ще  мить..,  і  в  гору  полетять,
Напнувши  синьо-жовті  крила,
Безсмертним  душам  навздогін,
Щоб  повернути  їх  додому…
Але,  то  лиш  фантазій  плин,
Немає  вороття  нікому…
І  знову  біль,  і  знову  шок,
І  новий  стяг  зліта  у  небо,
Дзвенить  стрункий  його  флагшток,
Не  відпускаючи  від  себе,
Щебечуть  весело  птахи,
Палають  сонцем  чорнобривці,
Та,  щось  не  весело  мені,
Між  прапорами  наодинці.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2024
автор: Костянтин Вишневський