У вирій вітрило зникає
За хвилею, як на спочинок.
Ні втома його не лякає,
Ні туга мільярдів краплинок.
Пітьма мерехтлива, зрадлива,
До нурти все вабить облудно,
Та згине принада жадлива,
Лиш промінь торкнеться ледь чутно.
Раптово наплинули мрії,
Журбу що мережать до ранку,
Щезаючи геть в безнадії
Легкого нічного серпанку.
Вже пружне вітрило не видко...
Милуючись, стежу німотно,
Як пахощі ширяться швидко
Й згасає слід зірки в безодні.
- - -
Переклад з білоруської, Сяргей Грахоўскі, "Beтpaзь"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2024
автор: Tom d`Cat