Пожежа розітнула вкотре ніч.
Немає сну. І виходу немає.
Залишитись? Чи бігти увсебіч
від небезпек... Куди? Де все зникає.
Благати в неба світла і тепла,
веселок полохливих, наче душі.
Ми не були... Ми є! Думки мов тятива.
Не посягнути б лиш... Бо небо зрушим.
Укрити б теплим пледом жовтня ніч
і пригорнутись, як до мами діти.
Ти прилітай у душу... До весни.
Нехай же не горить, а сонцем світить.
04.10.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2024
автор: Іванюк Ірина