Щосили боремося ми
Супроти ворогів,
Бо прагнем вільними людьми
Жить в Україні. Слів
Бракує, щоби передать
Весь жах війни, що йде,
Одначе ми не смієм здать
Свій край. Адже ніде
Такого, яко* він, нема
На цьому світі всім.
Війна, що душу всю пройма
Украй, на тиждень сім
Днів і ночей у нас трива
Чи точиться і все
У грудях серце розрива,
Лиш лихо й зло несе,
Як вороги, які її
І почали у нас,
Коли до нашої сім’ї
Уторглися у час
Нежданий. Ми ж їм не здали
Коханий, рідний край,
А боронити почали
Сміливо. Важко вкрай,
Та ворогам своїм лихим
Ми все ж не здаємось.
Народ наш сильним і міцним
Є. Ні, ми не здамось
Повіки їм, адже один
В нас з вами рідний край.
Вона – дочка його, я – син…
Покладемо ми край
Війні, здолавши ворогів.
Настане мир тоді.
В нім будем до кінця віків,
Як риба у воді.
*Яко – заст. Як
Євген Ковальчук,14. 02. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2024
автор: Євген Ковальчук