кохання заводить мене в глибину
і я відчуваю той потяг шалений
а серце відкриє струну лиш одну
у затінку-сні де є погляд смиренний
ласкаво та ніжно шепочу я ім'я
і звідкілясь заведеться дзвінок
лиш ти все-осяйна красою руїни
ти зводиш неначе даєш тут урок
в темниці кохання зведуться ті очі
даровані Богом й дарами світів
неначе у морі пливуть неохоче
зізнатись у думці одній лиш одній
кохання мов спокій дарує натхнення
у зустрічей-ранків як крок до зірок
леваду обіймів цілунків буденних
я прагну з тобою лише з один крок
кохання заводить мене в глибину
і я відчуваю той потяг шалений
а серце відкриє струну лиш одну
у затінку-сні де є погляд буденний
05.09.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький