А літо, літечко , як вода крізь пальці
Сплило за течією у синє море.
Поміж хмар заховалось сонечко вранці
Забіліли у снігу високі гори.
Димлять в сивім тумані - Monte Bianko
Біленький сніг блищить на сонці, як алмаз.
Стоїть , як пава Золота Осінь - di fianco
Світить ясне сонечко, то згасає враз.
Їде вересень наче лицар на коні
Усміхається білому світу, як пан.
Відлітають білі птахи - сонячні дні...
Чорніє земля ,там ,де золотився лан.
Осінь озолотила листя на вітті
У смутку хризантеми квіти печалі.
Згорають під дощем у бабинім літі
А смереки зелені стоять , як кралі.
Вже красень Жовтень іде у надвечір'я
Запалює сірником у печі вогонь .
Падає пожовкле листя на подвір'я
Забіліли чорні коси у моїх скронь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2024
автор: Чайківчанка