Кохання, кажуть, входить в двері,
Тікає з часом у вікно.
Такий фінал тут невеселий,
Коли удвох не заодно.
Повіяв вітер – збив цвітіння,
Зростили ягідки слабкі.
Тоді киваєм - невезіння,
І почуття уже не ті.
Чи не хватало тут уміння,
Що було цінним зберегти?
Життя – не зАвжди буде свято,
Уміть всі будні пережить.
Воно таке, буває всяке,
Не збережете – відлетить.
Закрийте вікна пощільніше,
Всім ворогам живіть на зло.
Тепер усіх ви щасливіші!
Любов не буде за вікном.
Не відкривайте двері навстіж,
Коли не впевнені в коханні.
Тут годі думати про щастя,
Як почуття були несправжні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2024
автор: Cнежана