Метелики летять на світло,
Бо світло то життя в пітьмі,
Та падають змертвілими на землю
З обпаленими вкрай крильми...
Рослина проросла крізь камінь
Там де були маленькі тріщини,
Вхопила шанс і впоралась з завданням -
Бути живою і рости...
Води краплинка на долоні
В своїй Божественній красі...
Комусь літати, їздити - це чудо,
Та чудо - це ходити по своїй землі...
Думки летять, неначе білі хмари,
Осіннє листя золотом стає,
Зникає біль і розчиняється в тумані
В усій красі велична осінь постає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2024
автор: DarkLordV