Мене заціпило! Мовчу!
Але душа кричить від болю,
Страждань людських, волань, плачу
І нарікань на нашу долю.
Мовчу! Бо хто почув мене?
Тож люди наче очманіли
І вибором, життя земне,
Зробили пеклом нам зебіли.
Народе славний! Як же так,
Обрав для себе шлях в нікуди,
Невіглас вже тепер вожак
І тисячами гинуть люди!
Обравши блазня, ми війну
Закликали у свою хату,
Але, на жаль, свою вину
Не хочуть дурні визнавати.
Народ, у більшості своїй,
Не здатний думати критично.
І хоч він влади є носій,
Але безмозглим є фактично!
05. 10. 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2024
автор: Мирослав Вересюк