Сидить задумана пташина,
Її гніздо розбито вкрай.
Сумує бідна сиротина:
Нащо розбили її рай?
До кого має прихилитись,
Кому повідає біду?
В думках цих можу загубитись,
Чи в них я відповідь знайду?
Похолодало, пізня осінь,
Злетів останній з гілля лист.
Пташину сум обняв вже зовсім,
Із страхом дивиться униз.
Земля укрилась покривалом,
Такі думки це не для неї.
Вона спокійно собі спала,
Нащо давать комусь ідеї?
Як сум прогнать цей із душі,
Пораду тут, хто може дать?
Шепнув тут вітер із тиші:
Ти спробуй пісні все ж співать!
Співай ще краще, ніж умієш,
Щоб розбудить цей сонний гай.
І цим серця усім зігрієш...
Забудеш сум... прошу! Співай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2024
автор: Cнежана