Дивлюсь я сьогодні на море або на вогонь,
Годинами перебуваючи в мовчанці.
Не думаю ні про що в час повітряних тривог.
В безмежність поринаю, а там - все захланно...
Приймаю вітер на себе - не дихається чисто.
...Нестримані сльози, пронизливі і зрілі.
Ми ж люди - не дерева, а над проваллям виснем!
Вглядаюся і мислю: думка й наболіла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2024
автор: Маг Грінчук