Весілля одичалих (продовження)

Початок  :  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023516
Продовження  :  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023562

За  звичаєм  мокшан,  гості  перед  запрошенням  до  столу,  переминалися  з  ноги  на  ногу  й  спілкувалися  про  важливе  :  чоловіки  з  бігаючими  очима,  розказували  сальні  анекдоти,  історії  своєї  служби  у  війську,  про  баб,  з  якими  вдалося  злягтись.  Жінки,  від  яких  виходило  золоте  сяйво  колець,  сережок,  ланцюжків  (а  від  деяких  –  і  зубів)  хвалилися  подорожами,  дітьми,  які  не  по  роках  тягнулись  до  дорослого,  переповідали  останні  тьмутараканські  плітки,  сварились  за  давніх  образ.  При  цьому  очевидно,  запрошені  поділялись  на  дві  великі  зграї  –  нареченого  та  нареченої.  Звідки  тут  узялися  друзі  її  сестри  Моремуха  гадки  не  мала,  але  сестра,  яка  налила  Тіту  коктейль  з  водки  пива  й  портвейну  (щоб  не  нудьгував)  й  підскочила  до  неї,  усе  прояснила.  З  її  боку,  окрім  сестри,  на  весілля  явилися  знайомі  базарні  торгівці,  злодюжки,  що  крали  гаманці,  головний  жебрак  базару  із  заступниками  (судячи  з  одягу,  вони  були  тут  самі  багаті)  та  деякі  тамтешні  крамарі.  Компанії  недобро  оглядали  одна  одну  й  копили  традиційну  мокшанську  весільну  ненависть.  Від  звичайної  для  самоїдів  побутової  ненависті,  весільна  відрізнялась  з  одного  боку,  готовністю  порозумітись,  якщо  було  що  ще  пити,  а  з  іншого  боку  більшою  кровожерливістю  щоб  справити  ураження  на  тих,  хто  виживе.  Посередині  залу  стояв  піп  Паїсій,  який  не  знав,  до  якої  зграї  приткнутись.  Він  часто-густо  освящав  весільні  заходи  й  чудово  знав,  що  тут  буде  відбуватися.  Отже,  зберегти  нейтралітет  йому  не  судилося  –  побили  би  обидва  бойові  загони.  З  урахуванням,  що  гроші  за  поточне  вінчання  були  отримання  від  Піді,  піп  підійшов  до  сестер,  тепло  привітавшись  із  торговцями  і  злодюжками.  Помітно  сп’янілий  Тіт  почав  шукати  наречену  під  столом.  Час  був  сідати.
….  Перший  стакан  просвистів  мимо  вух  Моримухи  десь  після  пятого’  тосту,  який  оголошував    торговець  фруктами  з  гірської  провінції.  Тост  був  довгий  й  квітчастий,  а  свояку  Тіта  хотілось  скоріше  випити  от  він  і  жбурнув  склянку  після  її  опорожнення.  Східний  мужчинка  образився  й  витяг  з  під  кафтану  кинджал.  

----------
далі  буде

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2024
автор: Олесь Ефіменко