А я зростала при свічі - лампі ілліча
У той час виключали, економили світло.
Тулилась до грудей маминого плеча
Слухала легенди ...вдихала ,як повітря.
А я пам'ятаю : шинель та куртку на ваті ,
Валянки , і кирзові чоботи та й гумовці.
Лампа наче кришталева люстра у хаті
Освітлювала тьму і блимала у віконці.
За вікном мете метелиця, хуртовина,
А ми малі діти ходили на панську гору.
З гірки катались, що промокла одежина
Всі обожнювали снігопад - зимову пору.
Не боялись холоду , заметілі зими,
Морозу ,що щипав щічки, малював рум'янці.
Катались , немов пташечки злітали крильми, -
Що до сніжної дошки ,аж примерзали пальці.
Мама одягла шубу, валянки на ноги ,
і я летіла на крилах немов птах за дітьми .
А час був снігопад закурив всі дороги...
Їздили у місто білі — білі коні саньми.
А ми зі снігу ліпили снігову бабу ,
То кидались сніжками та натирали щічки.
Грались і розгадували немов би табу...
Бігли грітись до вогню, до глиняної пічки.
Мама дітям з цукру наробила цукерок
На блясі напекла смаколиків , та дерунів.
І дала спеченого хліба підвечірок...
Парного молочка від червоних гірських корів.
О скільки у дитячих очах щастя було!
Не було всього, але жили в мирі щасливо.
На телевізор йшли усі сусіди на кіно...
Дивились новини світу та фільм красивий.
У черзі стояли за хлібом на морозі
Магазини були пусті та й усе по блату .
Жили дружно, будували храми у Бозі...
І ніхто ближньому не заздрив , а сестра - брату.
Мама колисала у дубовій колисці
Зшила з пуху білу ковдру , матрас з пахучих трав.
Борщ з фасолею смачний, так пахнув у мисці
І линула з синіх гір пісня з високих октав.
З тих пір ,так багато змінилось на цій землі
Змінилась мода, все йде вперед прогрес ,інтернет.
Лиш ,як колись в'ють на вітті гніздо журавлі
Співають у вишневім саду вишні свій сонет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2024
автор: Чайківчанка