ДУША ПРОСИЛА ПРОЩЕННЯ ГРІХІВ

ДУША  ПРОСИЛА  ПРОЩЕННЯ  ГРІХІВ

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Не  маючи  споко́ю  і  спочину,
То  хто  ж  її  до  цих  гріхів  довів?
Чи  всі  вони  збирались  без  упину?

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Бо  дуже  важко  їй  з  гріхами  жити.
Так  кожен  без  гріхів  би  жить  хотів,
Та  як  навчитись  більше  не  грішити?

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Вона  одна,  а  в  ній  гріхів  багато.
То  й  кожен  без  гріхів  би  жить  волів,
Але  гріхів  зібралось  вже  занадто.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Вона  благала  всіх  їх  відмолити,
Бо  кожен  гріх,  неначе  дзвін,  дзвенів,
А  дзвін  гріхів  нічи́м  не  приглушити.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
З  цим  тягарем  душа,  немов  чорніє.
В  гріхах  і  заздрість,  і  нестерпний  гнів…
Стать  чистою  –  про  це  вона  лиш  мріє.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Аби  надалі  без  гріхів  їй  жити,
Щоб  кожен  гріх  наза́вжди  спопелів,
Аби  в  житті  вже  більше  не  грішити.

04.05.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР