Отак у пелюстці троянди,
Метелик заснув лиш на ранок,
Все вірші складав і сонати,
Як місяць засяяв багряно.
Невпинно кружляв і метався,
Розкривши емоцій завісу,
Душа так вразлива, мов щастя,
Палала занадто, в цю нічку.
Та нащо ж оці мелодрами,
Коли не назвала обранцем,
Кохання твоє до нестями,
Зітлієш... а мила згадає?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: liza Bird