***
Один одного :
Обманюємо,
Дуримо,
Брешемо,
Обдираємо,
Фальшивимо --
Так вперто,
Якби мали жити
Ще хоть з тисячу
Літ
І...
Все залишаємо
На інших,
Яким плювати на нас
Мертвих,
Бо вони теж
Живуть
На цій же вулиці
Цвинтарній,
Де у нікого --
З нас,
Немає шансу
Вибратись живим --
З неї,..
Коли
Всіх нас підтискають,
Як прес --
Ті молоді,
Яких народжуємо
Ми..,
Де все наше
Життя --
Лише, просто --
Міраж,
А чи ілюзія
Сприйняття
Потрібного та необхідного,
Яке дається нам
Тимчасово --
У випробування,
На якийсь термін,
Щоби пізніше --
Вже,
Стягнути за це
Плату --
Таку,
Яку ніхто з нас
Не зможе потягнути..,
А тому :
Чекає нас пустиня
Розпачу,
Яка висотує останнє,
Яким ще могли
Прагнути рятунку --
Після смерті,
Ми,..
Але цього не знали,
Бо пісок багатства
Нас втоптав
У це,
Що є -- лише,
Смерті вічність
Та безповоротність
Жаху
Самоти,
А довкола байдужість
Тіней,
Як загублені сни...
_________________________________________
08.10.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: MAX-SABAREN