Початок : https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023516
Продовження 1 : https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023562 Продовження 2 : https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023802
Свояк Тіта верескнув й поліз під стіл. Це була його трагічна помилка, тому, що горець з кінджалом пирнув туди ж. Навколо Моремухи вже заполихала бійка. Сторони підхопились й кинулись квасити одна одній носи. Жінки, тягали суперниць за волосся й дряпали грубо нафарбовані пики. Чоловіки махали кулаками до мордяк візаві, брикались ногами, намагаючись улучити противнику у пах. Усе урочисте зібрання сопіло, вовтузилось й від души матюкалось. Піп Паїсій, тримаючи одного з братів Тіта мордою у холодці, намагався мирити оскаженілих баб, хапаючи їх за м’які місця. Моремуха, яка бачила у житті різне, все ж полізла подалі від битви під стіл. Там вона застала Тітового свояка, який стояв рачки, спустивши штани, а сзаду до нього притулився й пристрастно дригався туди-сюди скуйовджений джигіт. Кінджал йому тепер став непотрібним, нагальним став інший інструмент. Знов винирнувши на поверхню, корчмарка перехрестилась й тим самим звернула на себе увагу отця Паїсія, який згадав про свій сан та мацаючи чиїсь ціцьки, закликав присутніх випити за мир і злагоду у новоствореній сім’ї.
Заливати у горлянку усе, що горить андрофаги були готові завжди. Бійка зійшла нанівець, гості як ні в чому не бувало, змивши кров під посудомийними кранами, займали свої місця. Вилізли з під-столу й торговець фруктами із свояком Тіта : примирені, тихі. Потім Моремуха пригадувала, що таких бійок на весіллі спалахувала дюжина. Для різноманітності, пари розпусної кацапні обмінювалися жінками й чоловіками, під час танців, зникаючи новоствореними парами - на вулицю, у підсобку, у сортир. Під столом піп Паїсій декілька разів сповідував грішниць. Звав він і кочмарку, проте та відмовила, тикнувши настирного віделкою. Звичайне весілля одичалих.
Моремуха щиро пожаліла сестру, якій доведеться тепер жити серед цих навіжених. Втім, наречена не була настільки чутливою. Підя, узявши величезний кошик й позвавши корчмарку із собою, пішли збирати подарунки від п’яних гостей. Де кого доводилось обшукувати,й витягати гроші із самих незвичних місць. Одна лище думка тішила Моремуху : завтра поїде вона додому, до корчми, до Ромуальда. Прощавай, немита, лапотна русня. Пройдуть віки, поки ти, смердюча й відстала імперія рабів підеш від самої себе на чотири сторони. А поки що просто йди нах*й.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: Олесь Ефіменко